У своїй попередній статті «Реєстрація СПД (ФОП) в Україні» я акцентував увагу читача на тому, що Цивільний кодекс України поділяє підприємців на дві основні категорії: Фізичні особи – підприємці та юридичні особи. У тій же статті і було розглянуто основні аспекти створення та роботи фізичних осіб – підприємців.
У цій статті хочу зупинитися на Юридичних обличчях.
Не буду зупинятися на особливостях юридичних осіб, так званого, публічного права, так як це, в основному підприємства, створені державними структурами. Більш нам цікаві юридичні особи приватного права, тобто юридичні особи, які створюються громадянами або іншими недержавними юридичними особами.
Стаття 63 Господарського кодексу України визначає, що в нашій країні діють унітарні та корпоративні комерційні підприємства (все залежить від способу формування статутного капіталу, реєстрації та інше).
Унітарне підприємство (більше відомо як Приватне підприємство, далі по тексту ПП) створюється одним засновником, який формує статутний капітал ПП, відповідно до законодавства нашої країни. Цей статутний капітал не може бути розділений на частини (частки). Засновник затверджує статут ПП. Управляти приватним підприємством засновник може сам або призначити керівника підприємства. Також засновник або призначений керівник ПП формує трудовий колектив підприємства на основі трудового найму, приймає всі рішення по роботі НП. Але тільки засновник має право приймати рішення щодо реорганізації чи ліквідації приватного підприємства.
Цивільним кодексом України (ст.96) передбачено, що ПП відповідає за своїми боргами всім своїм майном. У той же час, ПП не несе відповідальність за борги засновника, а засновник не несе відповідальність за борги підприємства, крім того випадку, коли ці зобов’язання взяті сторонами на себе в добровільному порядку (згідно з підписаними відповідними договорами або такі моменти передбачені законами України). Цим приватне підприємство вигідно відрізняється від фізичної особи – підприємця. Більш детальну інформацію дивіться у розділі Реєстрація ПП.
Корпоративні підприємства створюються, як правило, двома або більше засновниками. Засновники приймають рішення про створення підприємства (укладають установчий договір). Такі підприємства діють на підставі об’єднання фінансових ресурсів, майнових прав або трудових ресурсів. Засновники беруть участь в управлінні компанією шляхом створення необхідних керуючих органів. Вони можуть, як самі займатися справами підприємства, так і призначати керівників з боку. Засновники компанії беруть участь у розподілі доходу та ризиків підприємства.
Законодавством в Україні, як і в багатьох інших державах, передбачено багато видів господарських об’єднань. Ми ж зупинимося на 4-х найбільш поширених в нашій країні.
Види господарських об’єднань
Найменш популярним в Україні є повне товариство, тобто суспільство, засновники якого, згідно підписаного між ними установчого договору, несуть повну (субсидіарну) відповідальність за діяльність товариства. Попросту кажучи, засновники повного товариства несуть відповідальність за його зобов’язаннями всім своїм майном. У зв’язку з цим, вони не мають права бути засновниками інших підприємств, самостійно займатися аналогічною діяльністю і т. д. Теж важливо щоб в назві підприємства було вказано, що це повне товариство і хоча б одне прізвище засновників.
Не можу сказати, що великою популярністю користується інший вид суспільства, а саме командитне товариство (в народі його ще називають товариством з додатковою відповідальністю). Основна його відмінність від повного товариства, це те, що частина його засновників може нести відповідальність за боргами підприємства в межах своїх внесків у статутний капітал. Інакше кажучи – обмежену відповідальність. Необхідно відзначити, що такі учасники мають право на частину прибутку підприємства, але не можуть приймати участь у його управлінні. При цьому, для командитних товариств існують такі ж обмеження за назвою як і у товариств з повною відповідальністю.
Найпопулярнішим видом господарського товариства в нашій країні є товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Статутний капітал ТОВ поділяється на частини, пропорційні внесках кожного з учасників товариства. Читачеві вже, напевно, зрозуміло, що відповідають учасники ТОВ несуть виключно в межах своїх внесків у статутний капітал підприємства. Особливих обмежень за назвою ТОВ не має, крім того, що необхідно в назві вказати, що це саме товариство з обмеженою відповідальністю. Законодавчо в Україні обмежено кількість учасників ТОВ. Їх може бути не більше десяти. За більш детальною інформацією по реєстрації ТОВ звертайтеся до співробітників ТОВ «ДіаРІГС» або перейдіть в розділ Реєстрація ТОВ.
З цієї (і не тільки) причини, якщо кількість учасників товариства перевищує встановлений законодавчий ліміт, необхідно створювати акціонерне товариство (АТ). АТ має ряд особливостей в порівнянні з іншими товариствами. Статутний капітал АТ поділяється на певну кількість акцій однакової номіналу. Акціонери товариства несуть відповідальність виключно у розмірі вартості акцій.
В Україні майнові права акціонерів захищені законодавчо. У назві підприємства теж має бути зазначено, що це акціонерне товариство. Акції компанії можуть випускатися як в паперовому так і електронному вигляді та можуть бути прості, іменні и.т.д (це тема іншої статті), але обов’язкова реєстрація кожного випуску акцій у встановленому законодавством порядку. В Україні акціонерами АТ можуть бути як фізичні так і юридичні особи (у тому числі одна фізична або юридична особа, якщо їм викуплено 100% акцій підприємства).
Що стосується обмежень для акціонерів АТ, то єдиним власником акціонерного товариства не може бути інше акціонерне товариство, єдиним власником якого є одна фізична особа. Для отримання більш детальної інформації з реєстрації та роботі АТ звертайтеся за консультацією до фахівців ТОВ «ДіаРІГС» або дивіться розділ Юридичні послуги.
Звичайно, в невеликій статті важко детально описати всі нюанси організації та роботи підприємств в Україні, але хотілося б зупинитися на деяких важливих, на мій погляд, моментах. А саме, якщо у статутному капіталі підприємства частину іноземної фізичної або юридичної особи складає більше 10%, таке підприємство, згідно з українським законодавством, вважається підприємством з іноземними інвестиціями, а якщо частина такого іноземної особи становить 100%, то таке підприємство вважається іноземним підприємством. Більш детальну інформацію читайте у розділі Реєстрація підприємств в Україні.
Перейдемо до такої важливої теми, як оподаткування в Україні. І почнемо з найпоширенішою – загальної системи оподаткування.
Загальна системи оподаткування
У цій статті я не ставлю за мету написати керівництво з ведення податкового обліку, а просто хочу дати читачеві орієнтири, які повинні допомогти Вам визначиться як вести свій бізнес. Також я зупинюся, зі зрозумілих причин, тільки на основних податках.
В Україні підприємства, юридичні особи, які працюють на загальній системі оподаткування, сплачують податок на прибуток у розмірі 19% від оподатковуваного прибутку підприємства. Необхідно підкреслити, що в Україні дуже мало витрат можуть зменшувати оподатковуваний прибуток (виключно ті, які однозначно відносяться до господарської діяльності компанії).
Звіти з податку на прибуток підприємства на загальній системі оподаткування подають щоквартально або раз на рік (залежить від обороту компанії). З 2013 року податок на прибуток в Україні сплачується за результатами діяльності за минулий рік щомісячно, як 1/12 від суми сплаченого за попередній рік податку. У деяких випадках, як то новостворене підприємство або інших випадках, підприємство може сплачувати податок на прибуток щоквартально.
У разі, якщо річний оборот підприємства перевищив 300 000.00 грн., То таке підприємство зобов’язане зареєструватися платником податку на додану вартість (ПДВ). Платником ПДВ підприємство може зареєструватися і з власної ініціативи. При цьому є особливості. (Див. Отримання свідоцтва платника ПДВ).
ПДВ в Україні, як і в більшості держав, є прямим податком і сплачується кінцевим покупцем товарів і послуг. Підприємства – платники ПДВ, по суті, є податковими агентами і сплачують до бюджету (або отримують бюджетне відшкодування) як різницю між податковим кредитом і податковими зобов’язаннями. Налічується ПДВ у нашій країні за ставкою 20%. Податкові декларації з ПДВ подаються до контролюючих органів щомісяця.
Крім цих основних податків існує безліч інших (земельний податок, акциз і багато інших). Але це необхідно розглядати в кожному конкретному випадку окремо. За консультацією звертайтеся до фахівців ТОВ «ДіаРІГС». Ми ж розглядаємо виключно ті податки, які є обов’язковими для всіх.
Тепер звернемо увагу на таку важливу частину податків і зборів, як податки на зарплату.
Податки на зарплату
Якщо в компанії є найняті співробітники, при нарахуванні заробітної плати підприємство сплачує до бюджету 36,76-49,7% від суми нарахованої заробітної плати єдиний соціальний внесок. При цьому співробітник повинен сплатити, але підприємство виступає податковим агентом, 15-17% податок на доходи фізичних осіб та 3,6% єдиний соціальний внесок. (При нарахуванні та виплаті зарплати є багато особливостей. Фахівці нашої компанії допоможуть Вам впоратися з усіма цими труднощами. (Див. Бухгалтерські послуги).
Кожне підприємство в Україні після державної реєстрації потрапляє на загальну систему оподаткування. Але для малого та середнього бізнесу законодавець передбачив альтернативну систему оподаткування.
Юридичні особи в Україні можуть обрати для своєї діяльності одну з двох (4-ма чи 6-ма) груп спрощеної системи оподаткування.
Основна різниця між цими групами полягає в тому, що в четвертій групі обмежена кількість найманих робітників 50-ма людьми, а в шостій групі обмежень немає. Четверта група допускає максимальний оборот 5 млн. грн., А шоста 20 млн. грн. на рік. Ставки єдиного податку становлять для четвертої групи 5% або 3% плюс ПДВ від доходу (виручки), що для шостої групи відповідно становит 7% або 5% плюс ПДВ від доходу (виручки).
З бухгалтерського та податкового обліку обидві ці групи не відрізняються. Обидві вони ведуть бухгалтерський облік доходів і витрат за спрощеною системою (див. п.44.2 Податкового кодексу України), однаково звітують до податкової кожен квартал і кожен квартал сплачують єдиний податок.
Питання нарахування і сплати ПДВ, а також нарахування на заробітну плату були розглянуті вище і нічим не відрізняються.
Сподіваюся, що викладена в цій статті інформація допомогла Вам визначитися з організаційно-правовою формою Вашого бізнесу. Але якщо, все таки, залишилися питання, звертайтеся і наші фахівці будуть раді допомогти Вам.
